Життя розсудить

Сьогодні я сказала: «Досить!» Не хочу більше упиватись каяттям, Хоч подих вороття все просить Заради нього знехтувать життям. Я вирішила більше не коритись Скупій облуді й ніжній дрімоті, Минає час – пора вже відучитись Ілюзії плекати в небутті. Життя розсудить і плече підставить, Розправить крила і хоч серця щем У пам’яті людській навіки лишить Серпанок суму під буття дощем.