Вальс чорнобривців

У вечірнім серпанку Зайшлися в плачу чорнобривці! З пелюсток, ще гарячих, Спадає холодна сльоза. Задощило ще зранку. Тепер чорнобривцям не спиться, Бо, маленьким, їм лячно, Не вЕрнеться літо назад. Ще замріяні очі Вдивляються в плесо річкове. І ще ранками мрієш Скупатись в холодній росі. Ще душа твоя хоче У літо, та осені слово Твердим було, що вдієш . Ступитись її не проси. Чорнобривці, не плачте. Ще весни нахлинуть казкові. Обережно насіння В долоню складу, як сльозу. Ви у ньому неначе Зберете проміння жаркого І духмяного літа, Його невимовну красу.