Посмішка

Коли тобі так просто щось дарують, то подаруй, крім "дякую", у відповідь і власний дар. Я знаю - часто слів зустрічних геть не чують і ще частіше ті слова несмілі губляться в наших розчервонілих вустах. То подаруй не слів, не небо і не зорі, не відривай шматок від себе і не кажи у відповідь нічого. Бо все пусте. І все це стане пилом, слова забудуться, якщо їх хтось почує і небо втратить колір. А зорі... Зорі хтось загасить, мовби їх і не було. Отож, коли тобі так просто щось дарують, то подаруй, крім "дякую", у відповідь хоч посмішку свою. Я певен - слів зустрічних часто геть не чують, однак я знаю, що ніхто ніколи не забуде у відповідь маленький щирий дар і посмішка твоя навіки жити буде у спогадах людини і в її очах.