Скажений джаз

Крізь коридори вулиць в шаленім ритмі Лунає скажений джаз. Його мелодія сумна затягує як нетрі, Перехожих вводить у екстаз…   Вони сьогодні вкотре прокинулись Самотні. Ранок звісно не цей… Поодиноко на роботу вдягнулись - Гравці своїх щоденних лотерей.   П’ють каву ранкову в кафетеріях, Задоволення навіть від шоколаду нема. Новини старі показують у фантазіях, Потонуть вони самотні у керма.   Вона думає про доходи, відсотки, які ростуть Доторки його гарячі відчуває на шкірі, А йому байдуже, що клієнти потоками линуть За нею скитається у четвертому вимірі.   Де шукати їм відповідь, правду найщирішу- Колеги, псевдо-друзі, псевдо-поради про: Знайди собі іншого, знайди собі іншу, Всі як один, як праведники, сіють добро.   На вулиці випадкові слова, розірвані речення Підслухані ними у вирі цілоденнім: Чорна кішка, розлучаться, втрата, зурочення Знічуються вони у безслів’ї смиреннім.   І тільки вечору в свіжості надвечірній Розігнати буденну рутину, мов пил. І тільки вечору по бруківці старовинній Самотніх вернути до домашніх світил.   Коридорами вулиць, бруківкою спроквола Він і вона клигають на звуки скаженого джазу, Як і сім років тому, мелодія їх полонила, Доводячи до шаленого, інтимного екстазу…