***

Втомлено прийду в твої обійми, Як лещата стиснуть мій демарш. Може це відбудеться опівдні, Може невагомим стане час. Ти з очей змахнеш колючо-білу Віру в те, що віри вже нема. В день як вирушала я над прірву, Ти вернув щось втрачене дарма. Скільки днів залишиться на спомин, Стільки знаків принесла зима. Ми не помічали одиноких - Одиноких між чужих нема...