Київське

До високої білої стелі Лине старенький київський вальс. Каштани так в тему до неї – Цілої епохи нас. Нас, що закохані в Київ, Нас, що вигадують на ніч історій, І нас –дурних і щасливих, Шанувальників дивних теорій. Заллємо кімнату танґо, І рухами, відомими лиш нам, Цікаво, а чи знав ти, Про те, що своїм тепер назвав? Що ти мене пізнаєш так? Що я зустріну того, хто все ж мій? І місто нас з’єднає, а відтак, Оберігатиме в історії німій. І лиш каштани за вікном Розкажуть, з ким живем насправді, Заллється краєвид Дніпром Давай ми житимем по правді?