swinomatka

Рідкісні тату зеків СРСР (16+) | 50 фото http://swinomatka.wordpress.com/2013/08/19/%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%BA%D1%96%D1%81%D0%BD%D1%96-%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83-%D0%B7%D0%B5%D0%BA%D1%96%D0%B2-%D1%81%D1%80%D1%81%D1%8050-%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BE-16/

Цікаво наскільки розкомплексоване тепершнє молоде покоління. Наскільки далеко пішло від інерції батьківського виховання. Скільки зусиль було докладено, щоб плисти не завжди за течією. Як ви сприймаєте табуйовані теми, критику церкви, традиційних цінностей. Чи є межа у мистецтві - де має і чи має пролягати цензура?

свинотрахачем буду, в рота братиму, якщо не дочитаю той блог до кінця!

Скільки сонця було дощового осіннього ранку, Перехрестя жовтневих алей божеволіли в суміші барв, Шаленіла блакить серед хмар понад скронями парку, І дівчина у світлім плащі так відчужено йшла через парк. Я не бачив очей, що дивились кудись поза простір, Ані суму кармінових вуст, ані сліз, ані болю в очах, Лише мокре волосся, блакить понад парком і осінь, Акварелі розмитих алей і промокле вітрило плаща. Паперовим човном силует пропливав у вітринах кав"ярень, Розчинявся в заплаканім шклі, виринав у холодних струмках, Під прозорим дашком напівсонної ще перукарні - Перестук випадкових краплин і відлуння дверного дзвінка. Я чомусь не спитав, за яким горизонтом імлистим, І пісками яких берегів ти насправді блукала тоді. Пам"ятаю лиш ранок суботній, і плащ і заплакане листя, Дощ у місті, твій шалик і кола в холодній воді. (с) Артьом В рамках міні-проекту: Вчимося у тих, в кого вже щось вийшло

Одна з найліричніших пісень про тата http://www.youtube.com/watch?feature=player_detailpage&v=ZxMsLHCtAs8

Мій стаж автостопу вже перейшов 12 тис км. Я задоволений. Це класний спосіб подорожування спочатку, щоб просто набути досвіду спілкування з людьми, щоб самоствердитися, відчути що ти сильний і на щось здатен без грошей, без домашнього комфорту, знайомої ситуації та допомоги рідних. Далі це класно, коли в тебе зовсім немає грошей, а подорожувати страх як хочеться. + якщо ти маєш достатньо багато часу. Особисто я до Одеси добирався добу. Хоча подивився що добу не поспати для мене – це просто. Автостоп спочатку – це як в тубільних племенах випробування для хлопця, який відчужується від племені і йде в ліс, щоб вижити і навчитися бути чоловіком і воїном. Це якщо пафосно. Також автостоп втамовує спрагу пригод та авантюр. Автостоп вириває тебе з схожих один на одного міських буднів і відносить подалі від рутини, банальних людей, розмов, зустрічей, ситуацій. Непередбачувані і кумедні ситуації захлинають тебе емоціями. Мандри сповнюють тебе енергією для нових ривків у навчанні та кар’єрі, навіть особистому житті. Також стоп – це чудовий метод перевірити людину на щирість та справжність. Достатньо 2-3 доби критичних умов і людина втомлюється від напруження вдавати кошенятко і знімає маску. Тоді одразу розумієш – хочеш ти, щоб цей панікер став твоїм другом, чи щоб ця тендітна, мила, але відчайдушна та спартансько-аскетична крихітка стала твоєю дівчиною. Автостоп – це випробування вогнем для ситих, зманіжених обителів. Із збільшенням стажу, машин зупиняється більше і частіше. Бо зростає ваша майстерність. Вчитеся відчувати ситуацію, місце, водія. Набувши базові навички, ви починаєте вже відшліфовувати все нові нюанси та деталі, що стрімко рве ваші шанси вгору. Нюанси: Пішки ходити цікаво тільки в горах: решта по Україні – це втрата часу, болять ноги, між двома красивими місцями красивого по дорозі мало. Тому або велосипед, або мотоцикл, може навіть ролики або стоп. 2. Треба обирати місце, де зручно буде машині зупинитися, а не вам стояти. Найкраще зупиняти на самих заправках, або при виїзді з них приблизно біля 2 ліхтаря, або під ліхтарем, щоб вас гарно освітило і було видно. Також перед та після поворотів, світлофорів, залізничних переїздів – тут всюди водії скидають швидкість і є більші шанси що Вам стануть. Також класно ‘рибалити’ на закинутих автобусних зупинках(на незакинутих ви розчинетесь в морі всяких дачників і вас не помітять), в місцях розвороту зустрічного транспорту. Крайній варіант – коли цього всього нема, а надворі ніч, то якщо ви в селі – ставайте в першому ліпшому місці, де може вміститись фура, попереду кидайте наплічник, на нього ліхтарик і спрямовуйте потік світла на себе, розтягуйтесь у легеньку посмішку і щирими, вимогливими очима виглядайте вашого принца. 3. Дуже важливо виглядати туристом – каремат яскравий і наплічник туристичний. Це зменшує підозри та страхи, розвією сумніви та ризики, що ви аферист чи бандюк якийсь. 4. якщо думаєте займатись професійно або вночі – то обов’язково треба придбати жилетку світловідбиваючу. Продається в магазинах спецуніформи. 5. Посміхатися, дивитися просто на водія, не відчувати себе какашкою, а цілком рівноправним коли тебе підвозять. Мати охайний зовнішній вигляд. 6. Ліхтарик, непромокаючі капці, світловідбивачі -це дуже важливо. 7. Пальник робить тебе незалежним від природи – це яєшня в дощ в степу, де ні одної деревинки, навіть дрючечка. І на це не треба робити зупинку на 2 години- як у разі з приготуванням їжі на багатті. 8. тряпочка і спирт для вмивання – дуже круті речі: легка вага, на довго стає і повна дезінфекція. 9. класно брати МР3 із улюбленою підбіркою. Це допомагає розслабитися, підбадьорює після невдалого відрізку часу та дозволяє зберегти тонус духу та впевнений зовнішній вигляд, а не скидатися на ображеного жорстоким світом, пригніченого маніяка. 10. Коли все ж підупадаєте духом – відпочиньте, відійдіть з дороги десь трохи в поле. З’їжте щось смачненьке, почитайте з книжки або напам’ять улюблені життєствердні вірші, цитати тощо. Іноді допомагає проспатися, особливо коли це ніч і мертва зона(??уточнити години) Є ще така фішка. Водій відчуває ваш внутрішній стан. Якщо у Вас справді кризова ситуація, халепа, ніч і всяке таке, то весь ваш зовнішній вигляд, впевнений і відчайдушний погляд, жести, поведінка, поза – все посилає сигнали, що він мусить зупинитися. Це життєво необхідно! Тому накручуйте себе психологічно і вдавайтеся до агресивної, активної, наступальної тактики, а не просто флегматично і байдуже тримаючи палець, повз потік машин, що ковзає повз Вас. Має бути така настановка: ‘Ця машина остання і якщо я її не зупиню – капець! Тому я зроблю все!’ Так ви значно ефективніше будете голосувати.

Про мене(трошки хто я є) Мандрівний мрійник, ідеаліст, максималіст, мистецтволюб і збоченець. Умію ходити на руках і маніпулювати бровами під музику. Батяр, вар’ят, вигадник. Блогер(http://swinomatka.wordpress.com/), Понад усе люблю вечори у Карпатах в поході, коли далеко в горах і вогник одинокий і тісно так в компанії маленькій під гітару сум і думки в’юнити разом з димом. Інша моя ідилія: громадська і мистецька діяльність – встановлювати велопаркінги, точки прокату роверів, публічні боксерські груші, аудіосмітники, видавати книги, озчучувати всякий андеграундний шмурдяк(при чому процес навіть крутіший трошки за результат, перетворювати дахи на спорт-майданчики, басейни, парки, встановлювати креативні смітники, вчиняти авангардний сюрреалістичний туризм. Найдужче у світі ціную підтримку та дружбу. Якраз цього і найбільше в житті не вистачало, не вистачає - і тачатиме. Сталкерив у чорнобильській зоні, ніс труну з комуністичними вождями, спилював колодки щоб потусити на дахах багатоповерхівок, чудив сюрреалістичні перформенси, лазив по-ромеоівськи на побачення, малював націоналістичні графіті, в один час вів міжконфесійну війну(конфісковував у Свідків Єгови агітпродукцію, кропив їх спец-кефіром та іншими смердосумішями – вони ж влаштовували засади, нападали, душили, копали), працював масажистом, прибиральником, репетитором, столяром дитячим, вихователем, роздавав газетки, 7 років вів деталізований особистий аналітичний щоденник, також з 13 років качаюсь. Здається в ті 13 мене викрали представники іншопланетної цивілізації, оскільки тоді наче перемкнуло – з гопника через інтегральний націоналізм еволюціонував у виразного ніцшеанцського соціаліста-атеїста. дуже зневажаю ‘мєнтів’, високопосадовців та мажорів. Ненавджу обивателів(матрацників) і міщанство.Іноді в туалеті обпісюю собі ногу. Автостопив більше 15 тис км, Після численних спроб знайти своє місце у соціальній структурі суспільства (збудувати свій бізнес, знайти високо-кваліфікавану-оплачувану-поспеціальності найману роботу) трохи зневірився і подався у трудову міграцію – заробітчанити на стройці в Лондоні. Щоб назбирати грошей на свої мрії, ідеї, проекти. Ідентичність у мене розмита і загублена. За пів року до отримання диплому – відмовився від університетської освіти загалом, а конкретно – Києво-Могилянської. маю велосипед, пневмат, рогатку, рації, жучок і 40 пачок ‘’Верховини’’. В екстримальних ситуація швидко мобілізуюся, схильний до канібалізму. Сангвінік. Не люблю педиків, котрі свою сердельковбулочну ідентичність схильні актуалізовувати і артикулювати. Люблю ж збирати гриби, можу хвилинами запхавши ніс в тролітрову бутлю, що на газовій грубці, нюхати сушені білі. Люблю фісташкове і афинове морозиво і не люблю коли вдається невдало плюнути чи шмаркнути. Без ентузіазму вступаю в насране. Їм багато кукурудзяних пластівців, не вмію заздрити, бо усвідомлюю, що за кожне досягнення людина сплачує високу ціну. Мій кумир – це плід інцестуальної оргії Дон Кіхота, Бендера і Джима Кері. Люблю широкі діапазони емоцій, життєвих проявів, буттєвих станів. Захоплююсь усім висококонцентрованим, ядерним, надгротескним. Переконаний, що краще спалахнути яскравим зварйованим болідом в тридцять, аніж гнити зсередини старим, тліючим шипучим дідом.