ЗЕЛЕНI ОЧI

якiсь обличчя фрески пам'ятi очищаєш вiд пороху буднiв i зазираєш в їхнi очi чомусь усi вони зеленого кольору вiд часу а чи такими й були зеленi очi люблять наймiцнiше зеленi очi не прощають зради вони твої суддi у сивих мантiях спогадiв вони твої сни що не забуваються вранцi вони частина твоєї вини перед свiтом чи то свiту перед тобою з тих пiр як вперше побачила зелену зiрку з тих пiр як вперше побачила її у чиїхось очах i звологла стiна душi малюй малюй свої фрески з очима зеленої барви та прикривай їх папером списаним вiршами й прозою щоби бiльше нiхто не побачив зелених очей бо тiльки для тебе вони оживають ночами