В житті.

Буває в нас в житті таке чого не передать словами. Коли хочеш щось одне а іншого уже немає. Коли твій мозок розриває від думок і переживання. Коли на серці туга плаче ,і знаєш що коли згадаєш, плачеш. Коли сьогодні ти щасливий. Коли що треба в тебе є. Коли ті очі що навпроти німою силою чарують. Коли боїшся і гадаєш що помилявся, але ні. Ти знову номер набираєш. Ти знову голос той чекаєш. Ти знову думаєш,гадаєш,смієшся, плачеш і не знаєш що буде там після гудків. Але ж ти віриш,знаєш,бачиш. Не знаю. Ти напевно псих. Навіщо треба це тобі? Ти ж і так щасливий в тебе є робота ,дім. Що ти кажеш? А кохання? Навіщо треба це тобі? Кому потрібен зайвий клопіт? Кому потрібні ці пусті слова? Люблю,кохаю,пробачаю,молю,бажаю,люблю єдину і одну. Боже як це мило. Та яка це милість?! Дурість все це! Що ти кажеш? Так ти псих. Це давно відомо. А головне ще й вигадав науку, кохати лиш її одну. Знаєш друже мій, товариш. Все це добре. А головне не слухай ти нікого . Роби те що знаєш – добре. Щоб потім не жалів. Щоб не вважав що винний ,хтось інший, друг чи брат. Думай , роби як знаєш. І буде радість ,буде і кохання.