Фобос

не бійся, дівчинко, робити дурниці, прийди в світлу ніч весною від тебе розширяються мої зіниці, твори має життя собою малюй траву на своїй теплій шкірі зустрічай мене ввечері з роботи все, що у нас є - тримається на довірі, все, що ми маємо - наші власні турботи сядьмо під деревом в третій вівторок квітня читай мені вірші, почитай їх мені вголос, у голосі чується прохолода тепло-літня а над нами, над Марсом - пролітає Фобос.