Групі "Друга Ріка" присвячується. Дякую Вам за хороші пісні.

Я - "Нічий" . Я існую, "Я є". Мені не потрібно слави чи визнання, я "Сам собі острів" і мені цього вдосталь. Іноді так, мене накриває, я зриваюсь на всьому. Я не хочу пити, я не хочу їсти, я не хочу навіть кохати. Я вже сам не знаю, що я хочу. Я мабуть "Вже не сам" та і не з тобою. Але ти просто "Впусти мене", дай ще один шанс мені. Дай ще один лиш шанс відчути те щастя, яке я здуру втратив. Просто так хочеться ще раз доторкнутись губами до твоїх губ. Відчути смак романтичної насолоди. О цей "Дотик". Так можеш лише ти. І я хочу, щоб лише це була ти. Така ніжна, дотепна, моя нестерпна красуня. Ти моя. А може я просто сплю. Для мене мій особистий "Кінець світу" настане тоді, коли я втрачу сам себе. Коли всі поїдуть з глузду, а я ніколи та нікуди не поїду, бо немає просто з ким. Так, ми з тобою іноді сваримось, виникає якесь непорозуміння між нами і тоді я просто "Пропоную мир" і цілую тебе так, як вмію лише я. Ти мій особистий наркотик, ти моя діва, ти для мене просто все. Ти просто "Спи до завтра", а я буду оберігати твій сон. Тебе цілувати в чоло, гладити та пестити твоє волосся та дивитись, просто дивитись, як ти спиш. Це для мене дорожче за все золото Форт-Ноксу. " Засинай". "Відчиняй" , я стою на порозі, я вже тут. Я вже вдома. Привіт мала. Зробиш сніданок? Дякую. Ти - мій янгол. Знаєш, як це цілувати янгола? Ні? А я знаю. А "Знаєш" , що ти особлива. Ти спитаєш чим? А тим, що ти мене покохала - такого нестерпного і вредного. І дякую тобі за це. І ти "Пробач", якщо інколи я поводжу себе, як мудак. Це від того, що я закоханий або від порції алкоголю. Або від порції хорошого настрою. Цифри. Ох, ця "Математика" твоєї душі. Приклади та розрахунки. У тебе не існує мінусів. Ти надзвичайна. Що? Втомилася, що я тебе стільки вже хвалю? Ну вибач. Я ж не спеціально. "Там де ти" завжди добре. У долонях можна вмістити хороший настрій. Ми стільки не помічаємо, чи ж просто не хочемо помічати красу навколо. Вартує лише озернутись, як нас оточить неземна краса. Як і природня так і морально-філософська. Насправді - так мало потрібно для щастя. День починається не з кави, а починається з думки про осінь. Пожовкле листя і я по ньому йду. Йду стежкою, яка скрипить від нічного дощу. Ти ніколи "Не йди" від мене. А навіть, якщо підеш - я тебе не відпущу. Я не настільки ще придурок, щоб відпустити те, що кохаю. Я без кохання ніхто. Я нуль. Ніч починається не зі сну, а з думкою про тебе. Я не вмію засинати без тебе. Я не хочу вміти засинати без тебе. Мені не потрібна ніч без тебе. День - це ти. Але ніч - то я. Тому "ДеньНіч" - це ми. "Я чую" звуки натхненя. Я відчуваю моменти ті, де нишком ховається наша мрія. Ховайся-не ховайся - все одно тебе знайдемо - доженемо. Нехай замовкнуть усі "Мікрофони" і більше вже нічого "Не Треба". Ти просто будь поруч. Просто коли ти поруч - я здаюсь. Я немаю сил опиратися. Просто візьми мене в полон - я цього прагну. Мені це необхідно. Ми ж з тобою на одному березі, правда ж? Я ніколи не перепливу річку спокуси до іншої. І хай цей клятий "Світ на різних берегах", а ми з тобою будемо на одному березі, на нашому березі, аж до самої смерті. Любов. Кохання. Це лиш слова. Це "Твої слова" і мої слова. Ніколи не віддам, нікому не віддам. Будь моя. "О, будь" , будь лише поруч. Хоча б на "Три хвилини" поруч Все що, залишається - лише просто бути собою і любити, тих хто поруч. Це і є формула щастя. І нехай настане "Новий день" ...