Живу

Ніяк не вдається піднятися з ліжка – Ти зайняв абсолют мого часу. Тебе б смакувати якось… по-трішки, Та я хочу все і одразу. Милуюсь. Тобі, безсумнівно, так личить Небритість, як бонус до вроди. Торкаюсь губами до твого обличчя, Цілуєш навзаєм. Я зовсім не проти. Губиться час в споминаннях про щастя, Яке ти мені щодобово даруєш. Від світу усього ти зміг мене вкрасти. Тепер я живу, а не просто існую.