Wiersz

Камінюку піднявши, вже хочеться кинуть! Об’ємна, тяжка, та ж потрібно нести! Як впаде то розчавить, і можна загинуть. То ж, зуби зціпивши, просто тягни! Руки до крові, працею стерті. Ноги вже ватні, піт очі залив. Але рух нас рятує, від вірної смерті. Рух це завжди, і в усьому, прорив! Що крокова мука - іспит на міцність. Сили зібрати потрібно останні! Відчувається, з подихом, кожна нерівність. - Так будують сім’ю молоду у коханні!!! Кохання це камінь важкий, для будівлі. Будинок будує з каміння, міцний. Непохитний увесь, до верхів’я покрівлі. Для обох цей будинок, в житті, головний! Як немає вже сили, каміння тягати, Тут партнер має змогу, себе проявити! А у двох вже не мука, а вміння кохати! В будівництві сімей, лише так можна жити!!!