Wiersz

Давай ти мене не спитаєш де була до ранку. Не буду цікавитись чиї ти носиш парфуми. Будь ласка, давай не шукатимем слів до останку. Не кидатимем одне в одного спогадів струми. Не треба кричати, у відповідь чутимеш правду. Не варто просити, схрестивши на грудях руки. Прощаючи словом - наштовхуєш душу на зраду. Прощаючи серцем - слова перейдуть у звуки. Відрікшись назавжди, залиш щось у собі на завтра. І в гніві своєму, приводячи болі до тями, Мовчи, ти не знаєш, де в мені ховається правда. Мовчу. Я не знаю чи справді є в тобі плями.