Przejdź do treści

LiteraturaWiersz

Цигарка

#Bergino_Ta. № 593 Я вдихаю цигарки дим Вперше за століття, забуваю, те що болить Мене не врятує час, мене зараз рятує нікотин Паралізує і не відпускає нікуди Туман човном по венах пливе Сніг за вікном штовхає в плечі Хочеться віддати на мить все своє Віддатися у полон цієї порожнечі Присідай коло мене сьогодні Буду називати тебе найкращим другом В нас з тобою на двох нині одна безодня- Оголені проводи під високою напругою Задурманене серце вже у стані спокою Але повторення точно вже не буде Бо для того ми на світ цей були створені Щоб діставати від страждань задоволення - нормальні люди.
фівфівфі

Komentarze