Над П...

Таке відчуття, що я над прірвою: Тою самою, що бачив Джером. Але ніхто не вважає мертвою, Допоки ти не станеш попелом. Нікому не цікаві проблеми твої, Бо ж і ти завжди тікав від людей. Такий закон природи родової, Що вже вік завдає нам болей. Чесно, я не знаю, що робити… Як своє ж натхнення вернути? Можливо, допомоги просити, Але кому мою душу збагнути.