*** *** ***

І зорі тихо шепотіли Освічуючи шлях творця І в вись здіймався дух безтілий Який боровся до кінця І боротьба його невпинна Лишилась в памʼяті вітрів Хіба ж померти безневинно Чи цього справді він хотів? Навіщо небу наші душі? Земля ж не хоче наших тіл Як дане слово не порушить? Й піти тихесенько без слів?