Як позичати гроші

Ішов Іван (чи повз) понуро по дорозі, Він вже терпіти муки був оті не в змозі. Бо все пропив, в кишені – пусто, ні копійки. Ще й шапка загубилася, як була бійка. Назустріч Мойша: - А, привіт тобі, Іване! Чому понурий – ще не пив чи й досі п”яний? -Та ні, вже якось я відразу протверезів,- Жалівсь бідненький, обіймаючи березу. Всі гроші, що були, лишив у тому шинку. Приб”є мене тепер моя кохана жінка. Позич скоріш мені, сусіде, трохи грошей. От хрест святий, віддам, як зможу, дуже прошу! -Та добре, дам,- сказав Івану добрий Мойше. Ось десять гривень – і роби собі, що хочеш. На десять гривень, а повернеш двадцять, друже. Це ж бізнес, чуєш, ти чому злякався дуже? -Послухай, Йване, - править мудрий Мойша далі. А віддавати двадцять – гроші ж - то чималі?- Подумавши, себе смикнУвши за чуприну, Сказав: - Віддай, чувак, мені ти половину. І будеш потім (ох, як ловко!), милий брате, Лише десятку, а не двадцять віддавати. А що в заставу? То давай хоча б сокиру. Бо як я можу брати слово лиш на віру? Дзижчала нудно перед оком нагла муха. Ішов Іван й задумливо за вухом чухав. Йому вже не до сну,йому й не до розкошей. Віддав сокиру, ні копійки знову грошей. Та ще й десятку винен, от же в біса диво! А як подумаєш, то вірно й справедливо! (Зі старого анекдоту)