Ранок із запахом вишні

Хіба ранок люблю я за те, що він – теплий, весняний, осінній? Я ці ранки чекаю й люблю лиш за те, що приходять щоденно. Чи люблю я тебе, бо ти – гарний, розумний, чи вільний, чи сильний? Я люблю тебе, рідний, за те, що, як ранок, приходиш до мене. Ти приходиш у сни і вриваєшся вітром в відкриту фіранку, І дощем не сумним, прохолодним гарячим дощем обіймаєш так тепло. Я у запаху айстр і у смаку вишневому тішуся зранку. Бо ти – квіти і вишні, і дощ… Що так плаче надворі нестерпно.