***

Коли душа кричить - мовчати важко, І тільки залишаються слова. Що рвуться із грудей, неначе пташка, Що в клітці волю віднайшла… Куди ведуть життєвії дороги? Вже в маминім волоссі сивина. Пригадую дитинство босоноге Й ту казку, що читала допізнА. Куди летять рокИ, немов фрегати, Долаючи кремезні віражі. Далеко до бюджетних результатів?! Який відсоток ми отримаєм з маржі?! Буває холодно в душі спекотним літом, І паморозь гуляє по кістках. Коли душі так хочеться радіти - Тоді шукаю істину в словах. 01.04.2012 © Andriy Oleskiv