Сніг

Волосся від снігу вже біле, На віях сніжинки бринять, Навколо усе таке миле! Та руки в кишенях дрижать. Я дивлюсь на цей світ крізь сніг, Як дивлюсь на тебе крізь вечір. Цей сніг на дорогу приліг, Як я сперлась на твої плечі. Прекрасні засніжені вулиці! Прекрасна і моя любов. В пухнастій зимовій цій музиці Я чую тебе знов і знов. Я вирвусь із дому тісного, Пройдусь під засніженим небом. Ніхто ж бо не знає, до кого Я йду. А йду я до тебе. Під мною ти снігом білієш, Над мною летиш безтурботно. Сніг – це ти. Проте не розумієш, Що я зараз щаслива й самотня. Я щаслива, бо ти поруч мене, Ти всюди, де око сягне. Я рукою торкнуся до тебе, А ти легко погладиш мене. Але думка про те, що все може Розтануть з приходом весни, Дуже страшить мене. Молю Бога, Щоб дозволив любов зберегти. Звичайно, ти можеш политись Струмками розлук і журби, На моїм обличчі розмитись Й навічно у душу ввійти. Міняються пори у році, До кожної звикнуть встигаю, А в душі вже давно живе хлопець, Якого без тями кохаю. Я би вічно по снігу ішла, Лишаючи слід за собою. Я не знаю, куди б я прийшла, Неважливо. Лиш би з тобою.