Розквітли снігурями

Як спійманий птах у тенетах, Так б”ється скуйовджений вітер У снігу холодних наметах. Ламає ялинкові віти. Співає, змагаючись з вовком. Журливі лягають ці ноти На листя, яке вкрили шовком Крижинок криштАлеві соти. А потім затихло. Так лячно, Що звуки всі вгрузли у біле Пухнасте рядно необачно, Де сосни старі, заржавілі, У білих шапках, у намисті З замерзлих бурульок блискучих. Шепочучи в ранку імлистім, Щось стогнуть. Та що ж їх так мучить? Чи змерзли і тужать за літом, Коли їх сніги полонили? Сніг зблисне якимсь самоцвітом, Накотить сріблястії хвилі… Як вітер – бешкетник насипле Мільйон діамантів у ями, Аж сосни старезні засліпнуть. Й розквітнуть в снігу снігурями.