*чай і ти*

Горнятко чаю з вишнями в руках. Пакетик мрій замість п’янкого цукру. Я лізу по драбині в твоїх снах, Одягнена в сталеві обладунки. Чому? Тому що небо- синя сталь. І хмари теж асфальтово-сталеві. В очах їх дивно-доленосний жаль, Вони тебе крадуть тихенько в мене Горнятко чаю – кілька грам кориці. І ложечка смачного забуття.. Я вкотре гублю довжелезні спиці, Сплітаючи з забутого -життя. Зашита наскрізь майже не брехнею, І повна перших шпальт без змісту. Я запиваю сум ще раз ідеєю Піти невідь-куди собі по місту. Горнятко чаю. Ти . І телефон. Точніше ти давно не в нашім місті.. Мотив цей дивний – чаю фейлетон Я так люблю твій голос у програмі «Вісті»…