Чому душа?

Чому душа як хвилі в морі? Чому вона то рветься, то у штилі? Чому буває легко як на волі? Чому бувають миті-буревії? Чого душа на березі шукає? Чого вона так осягнути хоче? Чому сліди в дорозі залишає? Чому сидіти може аж до ночі? Чому скажи так тонко відчуваєш? Озвись, душа, почуй відлуння ехо, Ти не спроста по простору гуляєш, Тобі мабуть буває і не легко? Чому душа ховаєшся у гори? Чому зникаєш у глибинах лісу? Увечері ти споглядаєш зорі, І в них шукаєш теплоту і втіху. Чому душа ти з іскорки багаття, Запалюєш сузір'я в небесах? Чому ти забуваєш про поняття? Чому прихована твоя краса? Чекай, зажди душа, здіймися вище, Де світла блиск розбудить твої очі, Прийми цей дар, не повертайся нижче, А далі буде як сама захочеш....