Світанкова фантасмагорія

На швидкості заспаність покине В ритмі чотириколісся Мандрівника, що порине У світанкове дійство закулісся. Допоки глядач ще спить, Готують виставу без лаштунків Вершини, що очілля вдягли З туманів, хмар і відтінків. Птахи хоровими переспівами Зачали побудку ніжну. Сур'я встає, сур'я дарує, Він ніч долає сурово-грізну... І чада лісу, поля і поточків у людській подобі Вбираються, красуються лляним вбранням Та мандрівника у ладу та в супроводі - Зодягають, на галявину ведуть загаттям. І у колі край води Молвлять чада гуртом: Сур'ї дараб, Сур'ї дар, Що так безмовно, Проте мелодійно сходить - Він ж бо господар, Мо світанок приводить. Приводить, коловорот заводить. Водяне плесо виграє, Проміння злате сурить, Заграва чари розтуляє Розтуляє - та забавою пробудить. І бавлять флейта, волинка, флояра В такт диких ударів стрімкого хороводу І співанками чада зовуть Світояра Аби ранок дню приніс насолоду.