Минуле завжди повертається невчасно

Минуле завжди повертається невчасно, Ти на сніданок зробила тости, дістала з холодильника сливове варення та масло. Та ніби нарешті знайшла своє щастя, Він появився через пів року о півночі, Приніс у грудях заряджений болем атом. "Ти ж подбаєш про мене правда?! без тебе я більше не можу літати." Він жалюгідний, в обдертій сорочці, не голений, пьяний, стоїть на порозі твоєї кімнати, та хоче тебе обійняти. Від нього як завжди пахне табаком та шоколадом брудними повіями, Яких він брутально у пабі лапав, намагаючись у них залишити свій відчай який заповнив його до країв та обпікає з середини. А ти стоїш розгублена, боса, тобі не хватає сміливості просто його прогнати, На томість ти мовчки йдеш, заварюєш чай, вкладаєш його у ліжко спати. Якщо минуле тебе тримає, відпустити його складно, бо всі твої крапки, він плавно перетворює у коми, І знову стає важко. Минуле завжди повертається невчасно.