ЛітератураВірш
Останній птах…
краплини споминів, дощів,
туманом мокрим обнімають тишу,
букетами весняних снів
слова забуті стиха пишу.
десь там гуркоче стиха млин,
і вітер небо на шматки
порозривав.
душі повільний часу плин
кудись далеко, як жабки
у простір знову пострибав…
весняний подих на вустах
посеред сольданель та снігу
так завмира, чи то лиш страх
скував тіла в шалену кригу?
музичні струни, ноти, звуки,
на висоті, на стику світу,
вогню та смерті
злетілись, як ті круки
в небі, цілуючи оту -
зелену леді.
а в нічному небі зорі
сплелись в рунічні письмена,
частини ж долі
розлетілись хто куди - нема..
одні лише сліди
на спалених вустах
і на старому снігу
вмира останній птах…
Великий Бичків, травень 2015
