…СОЛОДКА ПРОЗА…

Шепоче поезію вітер в твоїм волоссі, Очей твоїх блиск на плесах малює сонце; Вуста - маків цвіт у полі, в зелі колосся... Пірнаю усім єством я у ночі сон цей. Вже місяць гаптує зорями тиху північ. На відстані ночі ми, а насправді поряд, Як вістря двох стрілок часу зійшлися рівно - У небо, з них кожна звівши німий свій погляд. Закоханість чи кохання до божевілля? Палкими вустами тілом... - солодка проза... На мить зупинись і, знову, давай повільно - Заводь мене у жагучі судоми-грози. Я - сірих відтінків небо у блискавицях, Котрі батогом лишають медові шрами На шовку твоєї шкіри... І у зіницях - Світанки усього світу, і всі тумани.