Вірш

Ти тримала зранену руку мою, І дивилась у очі, які вже згасали. До останнього вірила в силу мою, А мене, твої очі, на світі тримали. І не міг зрозуміти – де я опинився? Чи живий я, чи мертвий, чи десь на межі! Чи може, я заново, знов народився? Пуповина моя, може знов на ножі! Я лежав у багнюці, і кров’ю стікав. Мене очі тримали у грішному світі, Непорушно лежав і водночас тікав. Ти була завжди поруч, щохвилі, щомиті! Бачив хрест твій червоний, про себе молився. Не хотів залишати тебе сиротою! Очами на тебе – на світло дивився! Ти тримала очами мене, і рукою! Я у тебе тоді, й у життя закохався! Ти стала для мене, ангелом білим! Одружусь - не на мить я вже не сумнівався! І для тебе я стану одним, і єдиним!