Перейти до вмісту

ЛітератураВірш

очікувана раптовість

А я прийду, я буду Вас чекати. Покину на узбіччі самоту. Зустріну Вас і буду дивуватись, Усе до випадковості зведу. А протиріччя? З ним тепер прощатимусь, Воно жило зі мною стільки днів. Так, я чекала Вас, хоча іще боятимусь, Бо Ви вже тут, а страх ще не дотлів. Я не затнусь, згадаю різних класиків, Не мало говорили вони слів. Неначе ми ще діти - граєм класики - Камінчик до десятки долетів

Коментарі