Незнайомка

Спокуслива…Мрійлива…Так жадана... Назустріч долі Незнайомка йде... Краса і грація їй Богом дана І від Софі Лорен щось в ній живе... На землю вечір радо стелить тишу, Останній сонця промінь мерехтить, Волосся вітер подихом колише І білосніжне плаття шурхотить… Красива…Вільна…. Та чи є щаслива? Приховано з очей сльоза бринить…. Жіноча доля так бува примхлива Назавжди тугу з серцем поріднить… Та швидко зовнішня краса минає, Краса душі з роками лиш цвіте... Хай зло і заздрість всіх нас оминає І кожна жінка щастя віднайде!