Любов, що буде

Срібні кучугури скелями повстали, А ти йди безстрашно, неземний герой, Вознеси для серця нові п'єдестали, Не посмій казати, що ти є не той. І в весняно-зимню снігохуртовину Пригорни до себе, напої теплом, Увінчай мене ти як свою єдину І мов білий лебідь, захисти крилом. Вірю, ти є кращий пустословів хитрих, Що звели надію до сльозин гірких. Ми на зло їх, чуєш, не позначим в титрах, Бо любов, що буде, точно не для них!