Ти падаєш

ти падаєш у провалля так стрімко, неначе в останній раз, хоча ти бачила як гасять зорі сотнями і відчувала, що втрачаєш час. ти ж знаєш, крил не буде на краю безодні, та й ти зовсім на ангела не схожа. це марний пошук, краще пошукай себе, бо всесвіт вельми любить нас ховати у закапелках темних вулиць, серед пісків німих пустель і нас примушує самих себе шукати. та ти не чуєш слів і знову падаєш у провалля так стрімко, неначе в останній раз, хоча ти так і не навчилася літати.