…коли потрібна буде осінь…

Кожен міліметр твого тіла, Хочеш, цілуватиму весь час, Все, що б ти тільки захотіла[1], Я б зробив лише для нас.. Почекай, не говори, Тільки прошепоти лиш слово Чи варто чекати нам весни, Коли стільки «але» навколо… Кожен рух твоїх очей, Я готовий цілувати, І впродовж усіх ночей, Сидіти поряд і не спати… А ти просто не зникай, І люби ніжно-ніжно, Ні слова більше не питай, Поки в нас ніщо не вийшло… Я пропадатиму тоді, Коли потрібна буде осінь, І прийду у заметіль, Щоб зігріти твоє волосся… А ти будь ласка пиши, Листи, тоді, коли лід не тане, І щось тепле залиши, Щось рідне та кохане… Твої вуста нехай мовчать, Та скажуть більш, аніж треба, А серця наші кричать… Бо така у них потреба… Я прошу - все ж не зникай, Бо поряд краще… Люблю тебе одну[2], лиш знай, А майбутнє буде дальше…