Герої чужих легенд

Герої чужих легенд Прокидаються вночі, Посміхаються так печально І дарують землі ключі. І холодні осінні думи Оживають у їх очах... Це триває занадто довго,- Аж зринає із уст їх птах. Так ніби здуріли люди, І очі їхні сліпі. Згубили всі мрії, їх більше не буде. Всі ми - немов кораблі. Всміхнуться востаннє герої казок, Насиплять в долоні піску. Сховають в кишені намиста разок І підуть в пустелю людську.