Поговори...

Поговори зі мною в тишині осінній, накривши зонтиком від злих периферій. І заглядатиму я в очі Твої сині - Ти ось, Ти поряд з-поміж недіжда́них мрій. Таке пусте, коли німіють мої пальці, і навіть серце, калатаючи, болить. Ти ось, Ти поряд - мій найперший юний танець, моя акустика в душі, блаженна мить! Поговори зі мною. Знаєш, так потрібно! Я не вагаючись вернуся до життя! Так вперше осінь стане до весни подібна. Одне до одного одним серцебиттям...