Ти - зима
а я сиджу,біля великого вікна.
Далекий стукіт,лине з мого серця
й одинадцять днів,уже майже сплива!
А я сиджу й читаю вже не вперше,
твої листи, що з снігом принесла
оця пора, що зветься не інакше
моя кохана,довгождана ця зима.
Я так чекав, побачити в двадцяте
білим хутром огорнуті ліси,
та не чекав,на це двадцяте
в душі позбутись самоти!
Я не чекав,та ти прийшла до мене,
і мовчки стала замість пустоти!
Я не чекав,відкритись лиш для тебе
Ти сум душі заставила піти!
Тепер молю,прийди скоріш по мене
Без тебе я,втомився далі йти!
Як Кая,пригорни скоріш до себе
і серце в лід моє перетвори!
(c) Андрій Петльований
Анонім
Критика
Відчутно, що ліричний герой щиро закоханий у "зиму", його переповнює очікування її. Гарно, що так правдиво зображено почуття. Ліричний герой готовий на все, навіть стати льодом заради своєї обраниці-"зими". Але зверніть увагу на пунктуацію, розділові знаки є там, де їх не повинно бути, очевидно Ви поставили їх на інтуїтивному рівні
Подібні роботи