про останніх динозаврів, які ще не вимерли
які вже й самі усвідомлюють власне неіснування,
які розуміють - найлегше давати поради,
коли сонце не сліпить очі і вітер у вухах
не свище і всесвіт не прогинається
під твоїм тілом - вбирає у себе
всі рухи твої і звуки, забувши фізичну наругу
і твій осточортілий тупіт, коли ти в нестямі
побіг за новою ціллю, вкриваючи тіло землі
нестерпною цвіллю, щоб потім ту ціль
забути.
коли серце б'ється у грудях дедалі гучніше,
живеш, щоб зростати і стати наскільки можливо
вищим, не сподіваючись, що комусь це потрібно,
крім тебе. інші - сліпі, навіть якщо для них
прихилити небо, вони не помітять ні сонця,
ні хмар, ні тиші - у них, як і завше, лиш вітер
у скронях свище і просто повторює звичні слова
до болю - "змінись і стань вищим, інакше не станеш
собою".
28.07.2014р. [03:12]
viktor112007
2
0
18
Поезія | Версія для читання 11 сер 2014 о 12:08
Показати всі коментарі (4)
story, є у мене такий вірш - "я більше не писатиму простих віршів".
так-от, більше і не пишу
дуже ціную оригінальність і незбитість. для мене у поезії це головне. не повторюватися і не уподібнюватися іншим. авторам і їх віршам.
чимало читачів жаліються, що заскладно пишу, але що вже поробиш.
так-от, більше і не пишу
дуже ціную оригінальність і незбитість. для мене у поезії це головне. не повторюватися і не уподібнюватися іншим. авторам і їх віршам.
чимало читачів жаліються, що заскладно пишу, але що вже поробиш.
story, Можливо.
Що ж особисто до мене, то на даному етапі мені подобається те, як я пишу. Є глибина і є незвичність. Та й оригінальності теж, на мій погляд, вистачає.
Що ж особисто до мене, то на даному етапі мені подобається те, як я пишу. Є глибина і є незвичність. Та й оригінальності теж, на мій погляд, вистачає.
Подібні роботи
