Я - дощ
Легенькими краплями падаю вниз.
Стікаю холодними стріхами будинків
І враз – розумію, що є примарою твоїх снів.
Згадую, скільки було пропущених мною дзвінків,
Недоїджених сніданків, ненаписаних листів…
Згадаю, скільки було часу у нас - без образ,
Випитих келихів щирості, не сказаних фраз…
Заспокоює те, що я – дощ.
Краплями попадаю на вії,
Стікаю біля очей, дивись –
Сонце тьмяніє.
Напевно то все через хмари,
Що принесли мене, і тумани
Навіюватимуть ще довго на тебе
ці чари – мої почуття це примари.
Зачекай, не ховайся під дахом.
Так я тебе не обійму.
Доки не висох під пронизливим страхом –
Дай поцілую тебе, дай обійму…
DakotaGun95
7
0
18
Поезія | Версія для читання 06 січ 2013 о 01:15
Показати всі коментарі (4)
Allochka
Критика
Через своєрідне перевтілення у дощ передано почуття ліричної героїні, її настрій, прагнення. Це надає твору художності. Звісно, форма вірша дещо ускладнена, а от зміст сприймається добре.
Подібні роботи
