Минуле завжди повертається невчасно
Ти на сніданок зробила тости,
дістала з холодильника сливове варення та масло.
Та ніби нарешті знайшла своє щастя,
Він появився через пів року о півночі,
Приніс у грудях заряджений болем атом.
"Ти ж подбаєш про мене правда?!
без тебе я більше не можу літати."
Він жалюгідний, в обдертій сорочці,
не голений, пьяний,
стоїть на порозі твоєї кімнати,
та хоче тебе обійняти.
Від нього як завжди пахне табаком та шоколадом
брудними повіями,
Яких він брутально у пабі лапав,
намагаючись у них залишити свій відчай
який заповнив його до країв та обпікає з середини.
А ти стоїш розгублена, боса,
тобі не хватає сміливості просто його прогнати,
На томість ти мовчки йдеш, заварюєш чай,
вкладаєш його у ліжко спати.
Якщо минуле тебе тримає, відпустити його складно,
бо всі твої крапки, він плавно перетворює у коми,
І знову стає важко.
Минуле завжди повертається невчасно.
Ksandra
Критика
Перше, що кидається в очі - відсутність "впевненого" стилю автора. Чимало русизмів, граматичні та орфографічні помилки. Видається мені, що це одна з перших проб пера. У, начебто білому, вірші подекуди трапляється зовсім недоречна рима. Сюжет - затертий до дір, складається враження, що "здертий" з якогось кліпу чи мильної опери. Пробачте, але Вам - ще вчитися і вчитися. Хоча емоції передаєте гарно, стараєтесь мислити метафорично.
Подібні роботи