Ну от. Тепер я старша ще на вірш...

Ну от. Тепер я старша ще на вірш.
А ти іще на вірш від мене далі…
Як постріли у душу – галас тиш.
У скриньку серця – листопад печальний.

Ти вільний, хай у прозах, і чужих…
А я – повік заручниця образи.
Вона – і муза, і щоденний гріх.
А спогад, як лихвар скупого часу.

У віршах він спинився і помер.
І літерами смуток сльози ронить.
На гріх я стала старшою тепер,
Бо думати про тебе – заборона.

Любові я не випишу повік.
Сувої – ніч, а спогади – чорнило.
Розлука стала довшою на вірш,
І всю мене у собі розчинила…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 31 бер 2015 о 02:33
мітки: кохання
Allochka Критика
Написано мелодійно. Особлива назва, що є своєрідним підсумком-висновком. У творі йдеться про заборонене або нерозділене кохання, наявність якого лірична героїня визнає, але вважає гріховністю.
05 жов 2016 о 20:39
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024