Яке ж ти?
Куди ведеш шляхами незліченними?
Ми завжди віримо і прагнемо любити,
До стукоту у грудях нескінченного.
Душа жива: злітає та окрилена,
У літній бриз стрибає зафарбована,
Не знає меж любов'ю мислима,
І тільки зцілює, коли наповнена...
(М. Грицай - 09.07.15)
Подібні роботи
