Through this iron sky..

Деякі світанки не приносять полегшення. Вони просто звучать як констатація факту, в них не має навіть натяку на процес відродження, надії і всього того, що я асоціюю зі світанком. Не приносять вони і тепла, шкіру так само холодять залишкові секрети ночі.
Той ранок бу з таких. Це було не противага ночі, а просто її синонім. Звідкись я пам'ятаю, що лезом можна обрежно зішкрібати потрібні файли з електронних носіїв. Хотілося б мені зішкребти той день зі своєї пам'яті.
Ви колись відчували в собі емоційний вакуум? Це не боляче, не погано чи сумно це просто ніяк. І ще цей дивний метроном всередині . Чи то серце чи то годинник?
Підкошуються коліна, трясуться руки.
В цих таких нереально блакитних очах я не бачу нічого окірм безвиході. Ти не просто покалічив власні крила, ти навчився бути короткозорим.
Тільки от тоді ти забрав в мене більше, ніж колись приніс у жертву. Та я прощаю. Ми розрахувались болем за біль. Тільки такий розрахунок буває у людей, що розучилися любити.
kot_chechir
kot_chechir
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 жов 2015 о 0:06
Показати всі коментарі (4)
Розучитися любити іноді рівнозначне прозрінню
20 жов 2015 о 9:50
Allochka, Дуже швидко це прозріння робить людину нещасною адже, що інше як не закоханість змушує нас бути собою, нехтуючи придумане амплуа?
20 жов 2015 о 10:31
хотів би теж "зішкребти деякі дні зі своє пам*яті".
22 лют 2016 о 20:28
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022