Бо, певно, трохи нестійка..
Я кожного свого недоліка жахаюсь,
Коли в тенетах мене світ трима.
Думки заполонили ці "напевно", " може"..
Незнано звідки ця невпевненість горить.
Цього ти не роби і це тобі негоже..
А що робить? Як жити і любить?
Ти знаєш, в кожної душі є колір,
Він неповторний, з особливим ароматом.
І це не синій, не зелений, не ліловий,
У когось пахне сіллю, а у когось святом.
Мій неповторний аромат душі мінливий,
Та основні інгредієнти, певно, сталі -
Солодкий трохи і гіркий полинний,
Які й розмалювали очі карі..
7.03.2015
Rakushka
1
0
18
Поезія | Версія для читання 05 гру 2015 о 20:13
Анонім
Критика
"Кольористика" суперечностей між реаліями і вимогами буття, з одного боку, та прагненнями ліричної героїні, з іншого, надає поезії правдивого звучання. Цілком згодна із тим, що кожна душа має свій колір. Життєві ситуації дають можливість побачити отой колір. Тільки виправте "інгрЕдієнти"
Подібні роботи
