полон

я ні разу цієї зими не вдягла рукавиці,
твоя ніжність прогріла мене до кінчиків пальців.
хай морози й вітри, а в мені твоє сонце іскриться,
ти зміг приручити моє дике серце скитальця.

і поки літаю у мріях, ти — в водах буденних мій якір,
твої сильні плечі — то слабкість моя і опора.
я вперше в житті відчуваю без сумнівів всяких,
що здатна на більше, ніж просто звернути гори.

дотики пальців в стократ красномовніші слів,
я знаю напам'ять всі риси твої, як молитву.
віддам тобі все, бо ти — з тих чоловіків,
яким здаються в полон, не програвши при цьому битву.
2017
Amster_Dama
Amster_Dama
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 05 січ 2017 о 05:12
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024