Війна
Мости, що давно вже ведуть в нікуди,
Будинків порожніх зіниці запалі,
Покусані долею лікті. А ти
Між тьмою і сонцем уперто блукала,
Між царством померлих і світом живих,
Й в сльозах на коліна побиті упала,
Неначе тобі далі нікуди йти.
Розірвані шквалом крилаті вітрила,
Мов збиті в бою літаки-журавлі,
Тілами-шматками весь берег покрили
І сплять заколисані смертю. А ти
По сходах до неба несла своє горе
В долонях тремтливих. Й маяк у імлі
Велично дивився, як стомлене море
Жбурляє до ніг твоїх кораблі.
Ілюстрація: картина американського художника Jeffrey Smith
Подібні роботи
