Волошкове поле

Невловимі метелики скачуть в очах твоїх
Час пускати їх в моє волошкове поле
Скільки раз припадали, та завжди не до тих ніг
Стільки довгих років марно тратили кроки

Моє серце, як та макова квітка - сп'яніло
Хтось погладить румяну щоку срібним крилом
Я на вічність так довго й помилково летіла
Абсолютно не той шукала аеродром

Сонце грає пісенну Рок-збірку на струнах вій
І туманність острівна очей поглинає
Я метеликам твоїм прошепотіла: Він мій
Ти єдиний, хто мої волошки збирає

Marami

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 26 січ 2013 о 21:24

мітки: вірш, поезія

Показати всі коментарі (4)

She

так красиво

неймовірно!

27 січ 2013 о 01:31

Jana_BIM

Квітково!

24 кві 2014 о 06:35

Allochka Критика

На фоні пейзажної лексики - почуття. Це надає твору оригінальності й сконцентрованості. Відчувається позиція ліричної героїні-однолюба, для якої коханий є тим одним, єдиним і назавжди.

05 лип 2016 о 21:00

Подібні роботи

Там, де зустрілись я і ти…

Як хочеться вернутися туди,
На цей раз остаточно і назавжди,
Де ми були не писані, а справжні
І не боялись каламутної води.

Як хочеться зібратись і піти…
Туди, де ти так довго був один,
Мов передітий в форму паладин,
У