Не даєш забути

Я з радістю відкрию тобі очі
Світло. Бачиш?
Не звикнеш, наші пам’ятаєш ночі
Смієшся. Плачеш?
Вода, чай, кава, сон і тиша
Невже? Не хочеш.
Хай сонце день на хвилю лишить
Прости? Шепочеш.
Чуже усе, далекий і холодний
Кричу. Не чуєш?
І погляд на життя такий голодний
Брехня. Сумуєш?
Зіграли ролі, осторонь лишились
Битись? Будеш.
Мої для тебе назавжди закрились
Лиши. Загубиш.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 27 січ 2013 о 22:38
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (8)
Liolina, дякую)
25 лют 2013 о 01:24
Анонім Критика
Написано ритмічно, реалістично, з нотками суму. Ви змалювали "незабутнє": кожна репліка обгрунтована і підтверджена фактами. З вірша стає зрозуміло, що між ліричними героями твору - духовна прірва
19 гру 2015 о 02:50
Анонім, Дякую, що розділили мої переживання. Дуже давно це писалося.
23 гру 2015 о 02:46
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024