Відбуваю...
повертаюсь далеко углиб.
А душа так осінньо обвітрена -
вже в кайда́ни думки одяглись.
Нам так добре було в шумних за́кутках,
ми пили недешеве вино.
Грались в піжмурки. Наче екзаменом
очі стрілись і бігли в вікно...
А за дотик і потиск не згадую,
бо така частота раз на рік -
в гуркотінні сп`яніла громадою -
ти подав мій невипитий сік.
Ця любов, саме дивне, що радісна.
У мільярдах не знайдеш таку...
Ми кохали ні тихо, ні гамірно
і цурались свій вік по життю.
Lina_Bila
2
0
18
Поезія | Версія для читання 17 тра 2013 о 03:03
Подібні роботи
