***
Та досі серпнем пахне у саду.
Як вересень пролиє перші сльози,
Для тебе промінь сонця я знайду.
Як раптом ти замерзнеш-я зігрію.
Якщо впадеш, то я тебе зловлю.
Лиш ти одна даєш мені надію,
Мов квітка, що всміхається джмелю.
07.07.2013 року
© Andriy Oleskiv
Antologic
6
1
18
Поезія | Версія для читання 07 лип 2013 о 21:35
Показати всі коментарі (5)
Allochka
Критика
У центрі твору - кохання, але все не вичерпується одним почуттям. Як чудово, що коханий прагне бути опорою, підтримкою для своєї половинки. Він живе її надією. Дуже ніжне порівняння Ви вжили у кінці твору: вимальовується чудова картинка
Подібні роботи
